НОРМАТИВНА БАЗА:

Основні принципи роботи з навчальними програмами для вальдорфських шкіл як результат міжнародного співробітництва

ЯК СТАТИ ЧЛЕНОМ АСОЦІАЦІЇ ВАЛЬДОРФСЬКИХ ІНІЦІАТИВ В УКРАЇНІ

Витяг з протоколу конференції Координаційної Ради Асоціації вальдорфських ініціатив в Україні

Творчий підхід до навчання

Michael Hall - A Steiner Waldorf School

Традиційна та вальдорфська освітні системи: чим відрізняється навчання у молодших класах?

Яка мета вальдорфської педагогіки у навчальному процесі початкової школи?

Вальдорфські педагоги вважають, що не можна жорстко дотримуватися стандартів проведення випробувань у ранньому дитинстві, важливо не вішати на дитину «ярлика» і не вводити її у стан стресу протягом цих перших шкільних років, коли має закладатися любов до навчання.

Вальдорфські педагоги розуміють, що більшість дітей, яких навчають академічним знанням у ранні роки, їх здобудуть – але якою ціною? Усе більше сучасних досліджень вказують на те, що раннє академічне навчання погано відбивається на результатах тестування учнів у довгостроковій перспективі. Крім того, гарвардське дослідження показало, що учні 8-го класу вальдорфської школи демонструють кращі результати, ніж їхні однолітки, яких з ранніх років занурили в академічне навчання.

Але чому? Вальдорфські педагоги вбачають причину у тому, що академічна навчальна програма для початкових класів вальдорфської школи розглядає дитину у процесі її розвитку і фокусується на більш ніж одному виді інтелекту, що є ключем до виховання усієї дитини для її довготривалого академічного успіху.

Поряд з викладанням читання й математики у початкових класах вальдорфської школи вчителі мають час – і використовують його, – щоб зосередитися на усіх формах інтелекту, як зазначає Говард Ґарднер, американський фахівець у галузі вікової психології та професор пізнання та освіти Гарвардської вищої педагогічної школи. У своїй книзі «Способи мислення» він розглядає різні способи, якими люди розвивають інтелект, що включає в себе: словесний/лінгвістичний, логічний/математичний, тілесний/кінестетичний, візуальний/просторовий, музичний/ритмічний, міжособистістний, внутрішньоособистісний і природничий.

Вальдорфські учні 3-го класу, вільні від таких навчальних програм і розкладу, які «обертаються» навколо перевірки знань, мають час робити те, що й учні у державних школах. Діти вивчають мистецтво і музику для візуального й музичного розвитку, що, згідно з результатами досліджень, полегшує вивчення абстрактних математичних понять у майбутньому. Їм дається час, коли вони можуть опановувати власне тіло – протягом кожного з трьох канікулярних періодів, а також коли вони рухаються у спортивній кімнаті, під час евритмії і на головному уроці задля розширення тілесного/кінестетичного і просторового навчання.

Спільна класна робота і вільна гра дозволяють учням розвивати міжособистісний та внутрішньоособистісний інтелект. Спеціальні предмети, такі як садівництво, дозволяють виконувати навчальний план у природному середовищі, яке має велике значення. Даючи дітям час навчатися і розвивати «шари» важливих навичок, які виходять за рамки стандартів і концепцій тестування, вальдорфські вихователі стимулюють більш глибоке навчання, яке окупається у довготривалій перспективі.

Філософія в основі педагогіки

Таким чином, відмінності в академічному навчанні у початкових класах звичайної і вальдорфської шкіл значною мірою мають під собою дві філософські розбіжності, що стосуються:

• важливості стандартизованого тестування;

• ідеї, згідно з якою навчання є лінійним і накопичувальним.

Звичайна школа дотримується думки, що тестування має важливе значення. Як у старому прислів’ї: усе що вимірюється – поліпшується. Прихильники такої освіти також вважають, що навчання відбувається лінійно і що учні просуваються у навчанні протягом обмеженого часу. Якщо це правда, тоді учні, які починають навчатися раніше, навіть ще у дитячому садку, отримають більше знань за 13 років, до закінчення навчання.

Метафору для вальдорфської педагогіки краще представити у вигляді вогнища. Творча уява – це «запалювальна сполука», яка спалахує завдяки щирій зацікавленості в академічних темах (які зазвичай подаються через оповідання історій). Тоді інші навички, як дослідив Говард Ґарднер, нашаровуються маленькими «трісочками» і створюють полум’я пізнання. Лише тоді, коли закладена стабільна та сердечна любов до навчання, учні можуть завантажити і живити свій інтелект «дровами» важких академічних завдань, які приходять у 4–12 класах.

Вальдорфські школи керуються незвично турботливим підходом до навчання, що робить цю систему унікальною на педагогічній ниві. Спершу дехто сприйняв гру за основний компонент навчального процесу в таких школах, але зараз дедалі більше визнають, що саме вальдорфська модель розвиває навчальні та поведінкові навички, які часто недооцінюють або залишають поза увагою у традиційному навчанні.

Виходячи з філософії, яка приділяє увагу еволюції людської природи, вальдорфські школи допомагають учням навчатися та зростати, єднаючи розум з тілом. Розроблена Рудольфом Штайнером у 1919 році, вальдорфська педагогіка зосереджується на сильних сторонах кожного учня – на противагу системам, які обслуговують великі групи і в яких припускається, що усі учні навчаються однаковим чином.

Вчителі у вальдорфських школах є основним джерелом сили. Глибоко фокусуючи своїх учнів на важливості практичного досвіду, а не на вмінні складати стандартизовані тести, вальдорфські вчителі допомагають своїм підопічним опановувати навчальні програми за допомогою найрізноманітніших видів діяльності, маючи простір для індивідуалізації планів своїх уроків. Рухлива плинність такого підходу сприяє максимальному залученню, яке, у свою чергу, забезпечує учневі зв’язок з вивченим матеріалом протягом усього життя, усвідомлення фундаментальних питань кожного предмету та посилює взаємодію учня з викладачем.

Кiлькiсть переглядiв: 54